UK | EN | DE

Прелюдія

Присвята — і сенс під депешею

Мар'яні —

Кава, що мало не пролилася дорогою. Півсекунди, коли ми обоє звели погляд. Дивно, що може відкрити те, що ледь не розминулося —
двері за тиждень до мого від'їзду, а за ними — відчуття місця, що його я майже забув, і світло.

Війна у твоїй історії, країна, що відбудовується з руїн, і попри все — те світло —
найрідкісніше, що я бачив за довгий час.

Тепер я переступаю поріг. Світло, що привело мене сюди, веде й дорогу на схід — і дещицю його я несу із собою.

Те, що далі, — робота. І вона починається в тому світлі.