Усі на вихід
Львів — ніч на вокзалі, до гір іще день
Перемишль, на годину пізніше. Перед самою північчю.
Потім зала прикордонного контролю — і цілий потяг, який треба крізь неї пропустити. Дев'яносто хвилин — і перон нас відпустив. Далі — на Львів.
Львів, третя ночі. Вокзал — залишок давно минулої епохи: високі стелі, довгі лави, велич досі в камені. О третій він не величний. Він повний людей, яким більше немає де подітися.
Я вийшов пошукати кімнату. Нічого. Повернувся до зали.
О п'ятій пройшла охорона. Усі на вихід. Відчинили вікна, і прибиральниці почали день.
Тож я вийшов йому назустріч — сонцю, першому повітрю міста, в якому я ще ніколи не стояв.
Львів. Штамп про в'їзд червоний, і на ньому — 22 червня.
Кілька годин знову в залі — досить, щоб задрімати. Потім знову надвір, і цього разу кімната — до завтрашнього ранку. Душ. Година сну.
Потім вулиця. Мова, якої я ніколи не чув. Люди неквапливі, у злагоді з днем — усі, крім тих, що в автівках, які гнали так, наче дорога — це траса, а місто — приз.
Day 2 — Räumen — Soil and Peace
Eastbound — Lviv → the Carpathians
© 2026 Michel Garand | Soil and Peace | CC BY-SA 4.0
stewardship@ubec.network
